Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №905/2970/16
Ухвала КГС ВП від 26.02.2018 року у справі №905/2970/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 905/2970/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Сибіги О.М., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія"АСКО - Донбас Північний"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі № 905/2970/16 Господарського суду Донецької області за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія"ІНГО Україна"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія"АСКО - Донбас Північний"простягнення 18046,80 грн. страхового відшкодування в порядку регресув судовому засіданні взяли участь представники :- позивача Вілько Н.Г.- відповідачаМатушевська А.Є.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія"ІНГО Україна" (надалі - ПрАТ Акціонерна страхова компанія"ІНГО Україна") звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"АСКО - Донбас Північний" (надалі - ПрАТ "Страхова компанія"АСКО - Донбас Північний") про стягнення 18 046,80 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.10.2016 (суддя Шилова О.М.) вказану позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що наданий позивачем до позовної заяви опис вкладення не є належним доказом надіслання її копії та всіх доданих до неї документів відповідачу по справі, оскільки в останньому відсутні відомості про реєстраційний індекс та дату складення/підписання відправленої позовної заяви, що унеможливлює встановлення судом факту надіслання відповідачу саме позовної заяви № 3157 від 10.10.2016, яка була подана до суду. Наданий опис вкладення у цінний лист на ім'я відповідача не містить ані переліку додатків до позовної заяви, ані кількості аркушів надісланих відповідачу документів. Позов містить посилання на те, що всі додані до нього документи були надіслані на адресу відповідача разом з претензією № 2737 від 06.08.2016, водночас до позову не додано опису вкладення на підтвердження направлення будь-якої претензії на адресу відповідача.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" оскаржило її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Малашкевича С.А., суддів Агапова О.Л., Сгари Е.В.) вказану ухвалу суду скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Донецької області. Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.ст. 56, п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційної інстанції, ПрАТ "Страхова компанія"АСКО - Донбас Північний" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

ПрАТ Акціонерна страхова компанія"ІНГО Україна" не скористалося правом, наданим статтею 1112 ГПК України, не надіслало свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 106 ГПК України передбачено оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, зокрема, ухвали про повернення позовної заяви. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до приписів статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваженою посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності або його представником, та має містити, у тому числі, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Відповідно до статті 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язанні при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно приписів ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до позовної заяви позивачем у якості доказів надсилання копії позову разом з додатками були надані оригінал фіскального чеку № 8064 від 10.10.2016 та оригінал опису вкладення у цінний лист із зазначенням вкладення "позовна заява з додатками", з відбитком поштового штемпелю від 10.10.2016.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до пунктів 59, 61 вказаних правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Будь-яких інших вимог до змісту опису вкладення, окрім зазначених, вищезазначені Правила не містять.

Згідно вказаних Правил розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Таким чином, належними доказами відправлення відповідачеві копії позовної заяви з доданими до неї документами є опис вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Апеляційний господарський суд обґрунтовано виходив з того, що відсутність в описі дати, індексу позовної заяви, не може бути підставою для повернення позову без розгляду, враховуючи й те, що дата складання позовної заяви та дата, зазначена на відбитку поштового штемпелю на вказаному описі співпадають.

З приводу висновку місцевого суду про те, що наданий опис вкладення у цінний лист на ім'я відповідача не містить ані переліку додатків до позовної заяви, ані кількості аркушів надісланих відповідачу документів, слід зазначити, що зі змісту вказаного опису вбачається, що на адресу відповідача 10.10.2016 була надіслана позовна заява з додатками, наявний відбиток поштового штемпелю та підпис відповідального працівника.

Наявність вкладень у цінний лист, як вже зазначалось, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, перевіряє працівник поштового зв'язку, який після здійснення такої перевірки проставляє поштовий штемпель та підпис на відповідних документах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що даний опис складений у відповідності до вимог діючого законодавства та є належним доказом надсилання позовної заяви з додатками відповідачу по справі.

Стаття 63 ГПК України містить вичерпний перелік підстав повернення позовних заяв. При цьому, вона не визначає як підставу повернення позовної заяви відсутність номеру та дати позовної заяви, а також переліку додатків, доданих до позову в описі вкладень у цінний лист.

У разі виникнення сумнівів щодо надіслання позивачем позовної заяви з додатками відповідачу по справі, суд, відповідно до ст. 65 ГПК України, не позбавлений можливості при підготовці справи до розгляду, витребувати додаткові докази або зобов'язати сторін вчинити певні дії.

Таким чином, додавши до позовної заяви опис вкладення, як доказ надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивач виконав вимоги ст.ст. 56, 57 ГПК України, відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд, керуючись визначеними процесуальним законом повноваженнями, правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду, як таку, що винесена при неповно з'ясованих обставинах справи.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми процесуального законодавства застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 у справі № 905/2970/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

М.В. Данилова